Стихи украинских поэтов о Ленине

Дмитро Павличко

 «Я біля серця ношу пісні,
В самому серці мого єстества –
Леніна думи ясні,
Леніна мудрі слова.
Слів не дали мені солов’ї,
Сонця в неволі не бачив я.
Партія – очі мої,
Партія – мова моя!
Я Україні несу пісні.
Що у житті мене зігріва?
Леніна думи ясні,
Леніна мудрі слова.
До комунізму стрімкі плаї
Йде Україна – зоря моя.
Партія – серце її,
Ум її – партія!»

***

«Ленін — здоров’я мого народу,
Ленін — майбутнє землі».

***

«...В ленінському слові, як у світлі,
Я сам себе очистив і відкрив...»

Іван Драч

"Дихаю Леніним"

Дихає осінь, дихає світ густий,
Машини дихають, по кісточки у листі...
Нам випала доля ленінцям зрости
На сизому вітрі, на сильному хисті.

Диха Вітчизна в розльоті брів -
Донор планети з тривожною кров’ю.
Дихає зрілість моя на зорі
Землею крицевою і цукровою.

Віра - це праця. Все інше - тля.
Дихаю Леніним до останнього подиху...
Навшпиньках завмерла сива земля
В передчутті вогнеликого подвигу.

***

«В Москві створено Комітет порятунку Сонця і 
Землі: Голова Комітету — Ленін. В складі 
Комітету кращі сини всіх віків і народів...
... Я пам'ятаю, Ленін пильно стежив
За кожним моїм порухом і поглядом,
І він казав, як смертнику, мені:
«У Сонці Правди — ніж. Лети туди.
Врятуй планету — Сонце порятуй.
Народ недосипав, недоїдав.
Ракету ми зробили з хліба й сліз,
Із гордості і доброти людської».

***

У білих,
У чорних,
У жовтих людей
По брязку кайдання мене віднайдете...
Він з Леніним йде по в’язницях планети,
Він – ленінець духом, старий Прометей!

***

Славлю гнів твій, буряний таланте,
Крила славлю, підняті в імлі!
Вічну славу б’ють тобі куранти,
Леніним заведені в Кремлі.

***

Я вмер тоді за гордим звичаєм
Моїх далеких запорозьких предків,
Віддавши тіло на поталу й муки,
А Леніна собі лишивши в серці.

Віталій Коротич

Пам’ятник Іллічу на площі Революції

І знов Його історія сама
Натхненно понад Всесвітом здіймає,
Бо Він краси своєї досить має,
Щоб гребувати гримами всіма.
Над людством, що воює, любить, пише,
Де втіхи й болю досить вже було,
Зійшло навік ясне Його чоло:
Все, що прекрасне, -
Не буває пишним!
Його думки навіки світ посіли.
Над прорістю прийдешньосвітних цнот
Він постає
Прекрасний, мов народ,
Що геніальність дав Йому і силу.
Так дерево бере з підгрунтя соки,
Так світ живе на сонячному тлі.
...І символом оновлення Землі
До нас іде Він –
Світлий та високий.

Іван Хоменко

Ленін

Йде між народами Ленін,
Слово гучне промовля,
Кличе удаль, де вогненним
Квітом палає земля.
В душі він вилив робочі
Міць, що зібралась в ньому,
Партії дав свої очі, серце народу всьому.
Він прокладає з проміння
В далеч шляхи золоті.
Ленін з новим поколінням,
Ленін безсмертний в житті.
В душі він вилив робочі
Міць, що зібралась в ньому,
Партії дав свої очі,
Серце народу всьому.

Андрій Малишко

... Щоб знали в горах і в долині,
В родині кожній і в хатині
Велике Леніна ім’я!
Ми ним живемо. Нащо ж тоді,
Від злоби чорні чи бліді,
Ті жалюгідні ревізори,
Немов кроти, лишивши нори,
Плюються жовчю?
Їм же бач,
Усе не те – хоч сядь та плач.
Не те у нас зерно в пшениці
І не такі у нас зіниці
У небі світять. І не ті
Шляхи, - занадто вже круті;
Не так плануєм працю й гони,
Не так війну вели важку,
А головне – не б’єм поклони
Американському божку!
Гидотне сім’я!
А забули,
Коли гармат гриміли гули,
Коли ми кров лили в бою,
І їх з фашистської сваволі
З-за грат звільняли і до волі
Ладнали в збратану сім’ю?

Еге ж, забулося-таки...
Солодкі, мабуть, маслаки,
На псарні в пан-американа,
Блюзнірства чорного омана
Для холуїв отих з руки.

А ми за ленінським завітом
В труді, без горя і війни,
Йдемо вперед широким світом.
Своєї партії сини.
Сад шепочеться
Сталь клекочеться,
Сонце встає над полями,
Справа Леніна,
Слава Леніна
Мудрість Леніна – з нами!
Даль видніється,
Нива спіється,
Ніби зоря новорічна.
Справа Леніна,
Слава Леніна,
Мудрість Леніна – вічна!

Игорь Шаповаленко:

На тому тижні, розкажу, приснилося мені, 
Що ніби йду по вулиці населеного пункту, 
І – посередині – стоїть на площі у траві – 
Пам’ятник Леніну, а біля нього – дві великі клумби. 

І раптом чую: «Слава Україні!» Озирнувсь: 
Ідуть націоналісти – та скандують… 
Порожні гасла. Лиш ненависть, лють! Але я не здригнувсь! 
Кажу: «Хто любить Батьківщину – той будує! 

Примножує та скріплює країни міць, 
Лиш створює, працює їй на користь, прикрашає 
І береже! Не знищує нічого силоміць! 
І пам’ятники, що встановлені не ними, не ламає! 

Я бачу: знести кам’яного Леніна хотіли ви? 
Кортить вам, хлопці, тільки руйнувати! 
Вивчайте праці Леніна! Бо Україну він любив! 
Читайте про політику його національну!» 

Тут вийшли мешканці – навколо стали – і підтримали мене, 
А націоналісти, відчуваючи поразку, розійшлися, зникли… 
«Що це за місто?» – я питаю. «Селище міського типу Мілове, – 
Я чую відповідь, – районний центр, що на Сході України». 

Такий мені про Леніна приснився сон… 
Ми відстояли пам’ятник, що в Міловому. 
Давайте захищати ми історію Вітчизни всі разом! 
І щоб ніхто не міг спотворити її або переписати по-новому! 

Ігор Шаповаленко, 02 травня 2016 року